Тема: Навчись думати не більш як написано – 4:6
Ціль: Навчитись тому, щоб хід думок був оснований на Писанні. Щоб все що ми думаємо, оцінюємо, було тільки по Біблії.
Повторення попереднього:
Минулий раз ми говорили про три речі:
- Мудрість людська яка зводить багатьох, що думають ніби мудрі вони.
- Діла – які є строй матеріалами у нашому житті. Є два види діл: Золото, або дерево і сіно
- Храм це поле діяльності, це сфера нашої діяльності де чиняться такі діла і вони впливають на храм. Як? Або руйнують і нівечать його, або будують цінними ділами.
Мотивація до цього уроку:
Сьогодні ми розглянемо дуже важливу тему, яка стала проблемою у кориньті. В чому проблема була? Їхні думки не були основані на Писанні і в результаті кожний думав що хотів, чи про себе, чи про інших.
Отже, Що таке думка?
1) Те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення. || Припущення, передбачення. || Намір, замисел, задум.
2) Відображення об'єктивної дійсності в поняттях, судженнях, висновках; процес мислення
3) Система переконань, поглядів, уявлень
Хід уроку:
|
Не судячи: |
Не чванячись: |
Пам’ятаючи шляхи у Христі: |
|
4:3 – для Павла мало значить щоб судили його коринтяни – інший суд людський також не має значення для нього – сам себе не судить Павло Що ми би вже сказали? Якби я сьогодні сказав. Мені байдуже що ви про мене думаєте. 4 – проти себе нічого не знає, тому передає суд Г-ду. Судити може лише Г-дь 5 – нехай не буде передчасний суд – Судити буде Господь: – висвітить таємниці темряви – виявить задуми сердець – кожному буде похвала Висновок: 1) Судити може лише Той хто знає таємниці і задуми серця. 2) Оскільки ніхто на землі не знає таємниці серця, то давати комусь оцінку нема права. 3) Тому, Павло сказав що йому байдуже що про нього кажуть коринтяни, вони не знають серце. 4) Кожний із них повинен вважати їх за доморядників і служителів бо це очевидно для очей. |
Чванитись – вихвалятись У попередній колонці не до оцінювали людину, тут переоцінюють – баланс Кол2:18 – чванливість походить від тілесного розуму 1Кор13:4 – чванливість із-за відсутності любові 8:1 – вона надимає, але не будує 4:20 – вона походить від гордості це слова котрі не мають сили.
|
2 щоб кожен був вірним 3 – не судити нікого передчасно Назнаючи наміри сердець 4 – Г-дь судить кожного 6 – вчитись думати по Писанню Не чванитись один за одним 9 – Бог поставив за найостанніших і дивовище для світу 11 –нагі, катовані, тиняємось 12 трудимось своїми руками – благословляємо тих хто лихословить – терпимо як переслідують 13 – як лають то молимось – стали як сміття для світу, як ті викидки 16 – наслідувати Євангелію 18 не згордіти 19 – мати не тільки одні слова, але силу. ( не теорія, а практика) 20 – Царство не у слові, а силі |
Меня очень мало заботит, как вы или кто-то другой будет обо мне судить. Я и сам не сужу себя.
WBTC
1Кор.4:3 Но мне неважно, вы будете судить меня или любой другой суд человеческий, и сам я также не осуждаю себя,
RV 1Кор.4:3 Меня меньше всего волнует, что меня будете судить вы или любой другой человеческий суд. Я даже себя самого не сужу.
KAS 1Кор.4:3 Для меня очень мало значит быть судимым вами или человеческим судом. Но я и сам себя не сужу.
RST77 1Кор.4:3 Для меня очень мало значит, как судите обо мне вы или как судят другие люди; я и сам не сужу о себе.
IBSNT 1Кор.4:3 Меня очень мало заботит, как вы или кто-то другой будет обо мне судить. Я и сам не сужу себя.
Чванитись – Виявляти пиху; гордитися своєю перевагою в чомусь, вихвалятися ким-, чим-небудь.
- Таємниці серця знає тільки Господь, тому тільки Він може судити правильно людину. Оскільки ніхто із людей не знає таємниці серця іншого, тому не може судити нікого.
- Чванливість завжди результат тілесного розумі і відсутність любові у серці людини, тому таке серце одних судить і понижає, а інших піднімає і чваниться ними перед іншими.
- Рецептом для вирішення двох крайностей є наслідування шляхів у Господі. Шлях у Господі це щоб кожний знайшовся вірний, нікого не судив і не чванився одними перед іншими у своїй гордості.
- Думати не більш як написано це не судити нікого і ніяк, навіть не даючи оцінку комусь. Оцінка дається на основі намірів серця, а ні одна людина не може знати їх.
- Чи суджу я когось? Яку оцінку я даю іншим людям? Служителям, ближнім?
- Чи чванюся я гордості свої я і як це впливає на інших? Принижує, осуджує, ображає,
- Наскільки я ходжу шляхами Господніми щоб все зносити і знайтися вірними перед Богом?
- Наскільки мої думки основані на Писанні?