Церква "Відродження" ЄХБ

Розділ 7 ЄХБ в незалежній Україні

Розділ VII

ЄХБ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ 

Із проголошенням 1985 р. у СРСР “перебудови”, а особливо з 1988 р., коли у країні практично офіційно відзначалося 1000-ліття хрещення Русі, умови для життя і діяльності євангельських християн-баптистів цілком змінилися. Зміни у політичному кліматі призвели до змін у законодавстві, що дозволило церквам вийти з підпілля та розгорнути нечувану раніше євангелізаційну працю.

Центробіжні процеси, які почались у ці роки, зокрема, національне відродження і утворення з республік Радянського Союзу незалежних держав, істотно вплинули на об’єднання євангельських християн-баптистів. У 1990 р. на 21-му з’їзді євангельських християн-баптистів України, що входили до ВРЄХБ, було проголошено створення самостійного Союзу євангельських християн-баптистів України, у якому за  даними на 1 січня 1992 р. входило понад 1100 церков, що об’єднували понад 96 000 віруючих.

Найбільша баптистська церква в Україні знаходилась у Харкові, у якій було біля 1800 членів. Слід пам’ятати, що вищенаведена кількість не враховує громад Ради Церков, автономні церкви та незалежні церкви, які складають ще приблизно 20 % від названої цифри. Також слід відмітити, що в 1990 – 1991 рр. зі складу ВРЄХБ вийшли майже всі пятдесятники і всі ті церкви, де пятдесятники складали переважну більшість. Це зменшило кількість громад у новоствореному Союзі, але згуртувало церкви та обєднало їх настільки, що за досить короткий час кількість церков в Союзі була поновлена новими баптистськими церквами.

10-13 листопада 1992 р. у Москві відбувся черговий з’їзд євангельських християн-баптистів Всесоюзної Ради, на якому було створено Євро-Азійську Федерацію Союзів ЄХБ, яка стала правонаступницею ВРЄХБ.

На 22-му з’їзді Союзу євангельських християн-баптистів України у лютому 1994 р. було прийнято назву «Всеукраїнський Союз Об’єднань ЄХБ». Головою Союзу замість померлого у грудні 1993 р. Я.К.Духонченка було обрано Григорія Івановича Коменданта.

У січні 1999 р. Всеукраїнський Союз Об’єднань ЄХБ (ВСО ЄХБ), до складу якого увійшли українські баптистські церкви та 5 об’єднань церков діаспори – США, Канади, Австралії, Аргентини та Парагваю, налічував 1978 церков, що об’єднували майже 125 000 віруючих. За кількістю ВСО ЄХБ по сьогодні займає офіційно четверте, а насправді, можливо, і третє місце серед зареєстрованих християнских обєднань України.

За 4 роки (1994-1997), згідно зі статистикою 23-го з’їзду ВСО ЄХБ, що відбувся у березні 1998 р., було відкрито 579 нових церков, тобто щорічно відкривалося близько 150 церков. Якщо порівняти з 1990 р., коли у складі ВРЄХБ була 991 українська церква, то за 10 років їхня кількість майже подвоїлась. Саме цей заклик звучав з трибуни з’їзду – мати до 2000 р. у складі Союзу не менш, як 2000 церков в Україні. Кількість віруючих зросла порівняно на 30 000. У 1998 р. в Союзі було 14 церков, у складі кожної з яких нараховувалося більш 1000 членів. На з’їзді доповідалося, що через хрещення до церков ВСО ЄХБ щорічно приєднуються майже по 10 000 віруючих. За 4 роки (1994-1997) було побудовано 400 молитовних будинків, ще 300 були в процесі будівництва.

На кінець XX століття ВСО ЄХБ за чисельністю членів займає перше місце серед національних європейських баптистських союзів та має сильний вплив у Європейській баптистській федерації. Цим обумовлено те, що Президент ВСО ЄХБ, Г.І.Комендант, був обраний у 1999 р. віце-президентом цієї організації, що означає майже автоматичне його обрання (згідно з статутом) через 2 роки на посаду Президента Федерації.

Українські євангельські християни-баптисти трудяться у справі євангелізації не тільки серед свого народу. Місіонери Союзу працюють в Росії, Азербайджані, Середній Азії та інших країнах. Союз приділяє велику увагу міссійній та добродійній роботі: в його складі активно працюють близько 60 місій та 2 братства.

Ведеться ретельна  планомірна підготовка служителів. За нових умов у 90-ті рр. з’явилася можливість разгорнути систематичну богословсько-освітню діяльність. У 1989 р. відкрилася Одеська біблійна школа, перший в Україні постійно діючій навчальний заклад євангельських християн-баптистів. У лютому 1991 р. на її базі засновано першу в історії російсько-українського євангельсько-баптистського руху Духовну семінарію. Її очолив С. В. Санніков. Перші вступні іспити до неї відбувалися у Москві, а з вересня того заняття розпочалися в Одесі.

У 1999 р. у складі ВСО ЄХБ діяло вже 5 вищих навчальних богословських закладів (3 семінарії та 2 університети), 15 середніх  –біблійних коледжів, – у яких навчалися понад 33000 слухачів, а також біблійні школи при церквах, заочні курси, музичні школи тощо.

Якщо ВРЄХБ дала життя національним об’єднанням кожної республіки колишнього СРСР, то Рада Церков зберегла свою структуру у межах колишнього Радянського Союзу. Церкви, що входять до Союзу Церков ЄХБ під керівництвом Ради Церков, складають з 12 об’єднань, межі яких не завжди збігаються з державним та адміністративним розподілом. Приблизно 35 українських церков Ради входять відповідно до складу ростовсько-донецького, харківського, одеського, київського та західно-українського об’єднань.

Рада Церков також має свої громади у Німеччині та США, які складаються переважно з емігрантів. За даними Ради Церков, до неї входять 1 714 церков, які об’єднують більше 54 тисяч віруючих, не рахуючи ще 1050 служителів. Головою Ради Церков залишається Г.К.Крючков. Рада Церков, як і раніше, виступає проти реєстрації своїх громад, ставлячи це питання у зв’язок із формуванням умов для реєстрації на всьому пострадянському просторі. Рада Церков має свої біблійні та регентські курси, хоча основний наголос робиться на освяченні кожного окремого віруючого. Також діють й наметові місії.

Третім баптистським союзом в Україні є Братство незалежних церков та місій, яке було започатковане у 1987 р.. Наступного року керівники незалежних церков знову, як у 1984 р., звернулися до обох баптистских об’єднань (ВРЄХБ та Ради Церков) зі своїми пропозиціями щодо засад, на яких можливо створити єдиний Союз. Але не отримали відповіді як від однієї, так і від другої сторони. Керівники незалежних церков звертались від імені “незалежного братства”, хоча новий союз ще не був створеним. Офіційно він почав діяти з 1993 р. Очолює його М.К.Величко, пастор київської церкви по вулиці Генерала Пухова. У 1998 р. до його складу входило 87 церков та місій, в яких було 8500 членів. В Братстві незалежних церков та місій є 2 навчальних заклади.

В Україні існує також багато баптистських церков, які не належать до жодного союзу, тобто у повному значенні незалежних. Частина з них, зокрема створених внаслідок діяльності місіонерської асоціації “Світ Євангелія”, підтримує з цією асоціацією досить міцні зв’язки, організаційно не входячи до її складу організаційно. Інші Церкви створилися під впливом місіонерського товариства “Світло на сході”, а деякі внаслідок діяльності іноземних місіонерів. Більша частина цих церков носить назву євангельських християн, але тут потрібно брати до уваги специфіку тієї чи іншої церкви, поскільки цю назву (євангельські християни) мають як незалежні баптистські церкви, так й церкви харизматичного напрямку або взагалі методистські, менонітські та інші церковні угруповання.

Отже, картина сучасного українського баптизму досить різноманітнаю Головними її рисами є значна євангелізаційна та соціальна активність, – як правило, у сфері благодійності, а не в політичній. Щодо стосунків із державою, сучасний український баптизм досить послідовно дотримується принципу невтручання церкви в політичні справи. Водночас потрібно визнати толерантну, виважену позицію ВСО ЄХБ по відношенню до інших конфесій. Лідери ЄХБ дуже часто виконують миротворчу місію поміж іншими церквами. Отже можна сказати, що український євангельський баптизм знайшов своє місце в сучасному українському суспільстві і відіграє значну роль у відбудові нашої держави.

 


.

 


 

 

Visit Our Site in English